Гійом Аполлінер як чільна постать європейського авангардизму

Гійом Аполлінер як чільна постать європейського авангардизму

Мета: ознайомити учнів з життям і творчістю Г.Аполлінера, відстежити зв’язок поета з кубізмом, створення ним «поетичного реалізму», поглибити знання про верлібр; розвивати в учнів уміння систематизувати новий матеріал, визначати основні риси творчості поета; розвивати творчі здібності учнів; вдосконалювати навички виразного читання; виховувати інтерес до поезії.

Обладнання: портрети Г.Аполлінера, П.Пікассо, тексти віршів Г.Аполінера, репродукції картин Пікассо, мультимедійна презентація.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу з використанням інтерактивних технологій.

Знайте, я говорю сьогодні,

я оголошую світові: нарешті народилося

мистецтво провидця
                            Ґійом Аполлінер

   ХІД УРОКУ

I.               Оголошення теми, мети і завдань уроку

II.            Актуалізація опорних знань учнів

1. Слово вчителя.

Бурхливо розпочалося XX століття. Розмаїття нових течій у мистецтві, зокрема в літературі, наче грандіозний фейєрверк, осяяло глибини людської думки. Саме ці течії, іменуючи себе авангардистськими, прагнули докорінно оновити художню систему, віднайти більш досконалі форми для зображення оновленої дійсності.

Використовуючи знання з теорії літератури, згадаємо, що таке авангардизм.

2. Стратегія «Гронування» (складання грона на тему «Авангардизм»).

III.  Опрацювання теми уроку

1. Слово вчителя.

Сьогодні на уроці ми звернемось до творчості одного з представників авангардистської поезії – Гійома Аполлінера.

Сучасники, що близько знали Г.Аполлінера, залишили досить суперечливі спогади про нього. Із сукупності їхніх вражень постає неординарна особистість, у якій сполучалися розмах почуттів і вразливість, дотепний розум меланхолійність, товариськість і глибока самотність, деяка наївність, але щиросердність, схильність до витівок і розіграшів.

Друзі Аполлінера любили його малювати. Його античний профіль, його голова, за словами письменниці Ґертруди Стайн, "як в імператора пізнього Рима", притягували художників. Поета порівнювали то з Цезарем, то з Верґілієм. Романські корені визначили його зовнішність і південну жвавість характеру; словянські – гордість та відкритість.

Знайомство з поетом буде незвичайним. Сам Аполлінер люб’язно погодився завітати до нас у гості і дати інтерв’ю нашому кореспонденту.

Завдання: слухаючи інтерв’ю, записати в зошити основні етапи життя і творчості поета.

2. Інтерв’ю з Аполлінером (симулятивна гра).

Кореспондент:

- Шановний пане Гійоме, щиро вітаємо Вас у нашому місті, у нашій школі. Я знаю, що вирушаючи у подорож в Україну, Ви вивчили українську мову і легко можете спілкуватись з нами. Отже, дозвольте задати Вам ряд запитань.

Питання до Аполлінера (готують заздалегідь підготовлені учні):

- Поділіться, будь ласка, своїми спогадами про дитячі та юнацькі роки.

Справжнє моє  ім'я — Вільгельм Аполінарій Костровицький. Народився я у Римі 26 серпня 1880 року. Моя мати, Ангеліка Костровицька, була дочкою польського емігранта Михайла-Аполлінарія Костровицького, колишнього штабс-капітана російської армії, який емігрував до Італії після поразки польського повстання 1863 року. Наш родовий маєток знаходився у Білорусії під Новогрудкою, ми були сусідами Міцкевича, а моїй прабабусі він навіть присвятив вірш. Моїми  рідними мовами були польська та італійська, а французьку я  опанував у монастирських школах на півдні Франції. До дев’яти років я жив в Італії, потім мене відправили вчитися у колеж у Монако й Канни,  пізніше – у ліцей у Ніцці. Коли мені було 17 років я разом з товаришем по ліцею готував рукописний часопис, до якого увійшли вірші, статті на політичні теми, міркування щодо театрального мистецтва… Тоді я й придумав собі перший псевдонім «Гійом Макабр». Потім я друкувався під псевдонімом Луїза Лаланн. Псевдонім «Гійом Аполлінер» з’явився у 1902р., це утворення від першого імені (Вільгельм) та останнього (Аполлінарій).

- Відомо, що у 1899р. Ви з родиною переїхали до Парижа. Як Ви почували себе в цьому місті?

У Франції я пережив більшу частину свого життя, з цією країною я пов’язав і  своє мистецтво. Але перші роки життя в цьому місті були важкими. Моє правове становище було довгий час невизначеним, я почував себе безправним чужинцем, французьке громадянство я отримав лише у 1916р. Крім того, я нерідко бідував, жив на випадкові заробітки, нарешті влаштувався вчителем французької мови у заможну родину і поїхав за рубіж.

- Які ще країни Ви відвідали?

Я разом з родиною Міло подорожував Німеччиною, Австрією, відвідав Прагу. Враження від цих подорожей відбилися у моїй творчості.

- Розкажіть, будь ласка, про свій світ захоплень.

Я цікавився мистецтвом багатьох країн світу, вивчав російський та український фольклор, захоплювався історією запорізьких козаків. Є у мене вірші, що розкривають веселий і рішучий настрій запорожців, котрі пишуть листа турецькому султану. На початку 900-х років я став приділяти багато уваги живопису, захоплювався  кубізмом.

- Чим пояснюється Ваше захоплення кубізмом?

 Я підтримував дружні стосунки з видатним представником кубізму Пабло Пікассо, захоплювався його картинами.  Це захоплення  спонукало мене шукати нові форми в поезії. Свою поезію я наближав до авангардного образотворчого мистецтва з його колажністю, технікою зображення одного предмета через інший…

- Я чув, що Ви пережили сутичку з французьким законом. Розкажіть про це детальніше.

Дійсно, у 1911 р. разом з Пікассо я пережив сутичку з французьким законом. Нас запідозрили у причетності до викрадення з Лувру картини Леонардо да Вінчі «Джоконда». І хоч звинувачення були безпідставними, мене тримали під слідством ще понад чотири місяці.

- Чому ви відправились на фронт?

Я вирушив добровольцем на фронт. До такого рішення мене підштовхнули надія зі зброєю в руках все ж таки заслужити французьке громадянство та спроба знайти щастя у коханні.

- А як склалося Ваше особисте життя?

Коли я вчителював у родині Міло, я закохавшись в Анні Плейден, яка служила гувернанткою, я зазнав  радість від  сильного почуття і болю від  того, що це почуття було нерозділеним. А моє  кохання до Марі Лорансен насправді було найяскравішою подією в моєму житті. Вона була несхожа на моїх друзів, але постійні сутички наших характерів, зовсім різні сімейні традиції вбивали живе почуття, і ми розсталися. Ще я був закоханий у Луїзу де Коліньї-Шатійон. Але вона зверхньо ставилася до мене, не розуміла моєї творчості. Тому, щоб розтопити лід у її серці, записався добровольцем на фронт. Після цього вона нібито тепліше стала до мене ставитися, але наша любовна історія все одно тривала недовго.

- Ваша поетична спадщина, яка вона?

Основні мої твори: поетичні збірки «Рейнські вірші», «Алкоголі. Вірші 1898— 1913 pp.»(1913), «Каліграми. Вірші миру і війни (1913—1916)» (1918), стаття «Новий дух і поети» (1918).

- Хто з поетів і як відіграв особливу роль у Вашому творчому розвитку?

Моя творчість спиралася на традиції французького фольклору, поезію Ф. Війона та лірику доби Відродження. Я був прихильником творчості французьких романтиків, а також поетів межі століть — П. Верлена, А. Рембо, С. Малларме.
- Які Ваші поетичні збірки були надруковані?

Вийшли збірки прозових («Єресіарх і К°») і поетичних творів: «Звірослов, або Почет Орфея» (1911) та «Алкоголі» (1913), «Каліграми. Вірші Миру та Війни» (1918).

- Наприкінці нашої бесіди хотілося б запитати, що  б Ви могли побажати Вашим шанувальникам?

3. Перевірка записів у зошитах, доповнення учнів – біографів.

4. Гра «Знайди зайве».

Ø    Важливу роль у творчому доробку Г.Аполлінера відіграла дружба з: П.Верленом, А.Жаррі, П.Пікассо.

Ø    На різних етапах своєї творчості митець виступав під псевдонімами: «Гійом Аполлінер», «Гійом Макабр», «Єресіарх», «Луїза Лаланн».

Ø    За життя поета були надруковані такі його збірки: «Тінь мого кохання», «Звірослов, або Почет Орфея», «Алкоголі. Вірші 1898 – 1913 років», «Каліграми. Вірші Миру та Війни».

5. Лекція вчителя.

Аполлiнер став теоретиком сюрреалiзму, напряму в лiтературi, i цей термiн належить саме йому, що означає "надреалiзм". Гiйом закликав поетiв бути Iкарами, провiдниками суспiльства, йти попереду нього. Поет, вважав вiн, мусить боротися зi старими поетичними штампами, творити несподiване, експериментувати. Як теоретик лiтератури вiн написав книжку "Нова свiдомiсть i поети" (1918 р.). Вiн писав: "Коли людина захотiла вiдтворити ходьбу, вона винайшла колесо, яке зовсiм не схоже на ногу, тобто вона вчинила по-сюрреалiстському, сама того не розумiючи". 

6. Робота зі словником термінів.

Сюрреалі́зм (фр. surrealisme — надреалізм) — авангардистська літературна течія, яка ставила за мету відкрити новий шлях звільнення мистецтва від знедуховленої дійсності через сферу «надреального», підсвідомого, покликану оновити не лише художню діяльність, а й життя. Надреалізм виник після Першої світової війни, на початку 20 століття головним чином у Франції.

7. Продовження лекції вчителя.

На думку  сюрреалістів, митцю слід спиратися на досвід несвідомого вираження духу — сни, галюцинації, марення, інтуїтивного аби проникнути по той бік свідомості, осягнути нескінченне й вічне. Прийоми сюрреалізму (зображення надреального, містичні мотиви, елементи фантастики, жахи, спотворене людське тіло) використовуються в «театрі абсурду».

У мистецтві й літературі сюрреалізму поєдналися речі й несподівані образи, парадоксальні, контрастні і часто безглузді (Ґійом Аполлінер, Луї Арагон, Поль Елюар, Андре Бретон, Пабло Пікассо, Рене Магрит, Сальвадор Далі).

8. Художнє новаторство Г.Аполлінера (знайомство із дослідницькою роботою учнів).

9. Виразне читання уривку з поеми  «Зона».

Питання до аналізу:

- Чим цей вірш відрізняється від традиційних поетичних форм?

- Чи можна віднайти у цьому вірші поетичний розмір?

На основі чого ж, у такому разі, ґрунтується ритмічна єдність вірша?

10. Робота із словником термінів.

Верлібр (від фр. vers libr – вільний вірш) – система віршованих рядків, ритмічна єдність яких основана лише на інтонаційній подібності. Джерелом верлібру є фольклор. У художній літературі верлібр поширюється в добу Середньовіччя (літургійна поезія), у творчості німецьких перед романтиків, французьких символістів та ін. Особливого значення верлібру надавав В.Вітмен, а надто – авангардисти XX ст. Для верлібру характерна відсутність розмірів, рим та інших компонентів організації вірша. Головну роль у ньому відіграє ритм та інтонаційний малюнок.

11. Робота в групах. Скласти твір-мініатюру зі словами кохання, сум, розчарування, річка, журба, життя, час.

12. Знайомство зі змістом вірша «Міст Мірабо».

МІСТ МІРАБО
Під мостом Мірабо струмує Сена
Так і любов
Біжить у тебе в мене
Журба і втіха крутнява шалена

Хай б'є годинник ніч настає
Минають дні а я ще є

Рука в руці постiймо очі в очі
Під мостом рук
Вода тече хлюпоче
Од вічних поглядів спочити хоче

Хай б'є годинник ніч настає
Минають дні а я ще є

Любов сплива як та вода бігуча
Любов сплива
Життя хода тягуча
Надія ж невгамовано жагуча

Хай б'є годинник ніч настає
Минають дні а я ще є

Минають дні години і хвилини
Мине любов
I знову не прилине
Під мостом Мірабо хай Сена плине

Хай б'є годинник ніч настає
Минають дні а я ще є

- Чи вдалося вам у своїх творах передати настрій цього вірша?

13. Екскурс в історію. Історія написання вірша.

14. Бесіда:

 - Яка картина постає у вашій уяві під час читання вірша?

- Що втілює образ ріки у творі?

- Як ще у вірші створюється образ часу?

- Знайдіть у творі антитези. Визначте їх призначення.

- Знайдіть приклад паралелізму у вірші.

- У яких рядках утверджується сила життя?

- Як ви розумієте назву вірша?

- Спробуйте пояснити, чому автор відмовляється від пунктуації.

15. Вчитель.

"Міст Мірабо" - один з найромантичніших віршів Аполлінера. Він нагадує подорож хвилями пам'яті, в якій було все: прощання з Марі, з почуттям кохання, яке неодноразово надихало поета. Згадуючи Марі, поет уявляє собі обличчя всіх тих жінок, з якими він зустрівся у житті і з якими йому довелося розлучитися. Кохання до Марі Лорансен насправді було найяскравішою подією в житті Аполлінера.

          А ідея високого призначення мистецтва у сучасному світі утверджується у вірші «Молочна Путь сяйлива сестро…».

16. Виразне читання вірша.

17. Робота в групах . Стратегія «Методика взаємних запитань».

 III. Підведення підсумків уроку

1. Стратегія «Закінчи речення».

«Поетичному світові Г.Аполлінера притаманні…»

2. Складання сенкану «Гійом Аполлінер» або «Вільне письмо» «Гійом Аполлінер – поет-авангардист».

Домашнє завдання. За підручником прочитати матеріал про творчість Г.Аполлінера (ст. 98 – 101), вивчити напам’ять вірш «Міст Мірабо».