«Здавалося, що це вигідне діло, або Викрадення маленького хлопчика» (Урок позакласного читання за новелою О.Генрі «Вождь червоношкірих»)

«Здавалося, що це вигідне діло, або Викрадення маленького хлопчика»

(Урок позакласного читання за новелою О.Генрі «Вождь червоношкірих»)      6 клас

Мета: дати короткі відомості про письменника; проаналізувати новелу (розкрити повчальний зміст твору, його художню своєрідність); навчити учнів цілісно сприймати твір; розвивати усне мовлення, уміння складати характеристику героїв, відповідати на проблемні запитання; формувати чесну особистість.
Обладнання: портрет О. Генрі, ілюстрації до твору;  художній фільм „Вождь краснокожих”.
Тип уроку: урок позакласного читання.
Прийоми і форми роботи: лекція вчителя, бесіда за текстом твору, дискусія, робота в парах, метод «Мікрофон», робота в групах, дискусія, виразне читання.

ХІД УРОКУ

I.               Організація класу.

День добрий, друзі, ще один урок
Прийшов до нас за розкладом сьогодні.
Отож, давайте зробимо ще крок,
Щоб знов пірнуть у літератури безодню.

Девіз уроку.    Зібратися разом – це початок,

Триматися разом – це прогрес,

Працювати разом – це успіх.

Г. Форд

Вчитель. Тож сподіваюся, що робота наша на уроці буде успішною!

II. Робота над темою уроку

1.    Вступне слово вчителя. Прийом «Дивуй!»

В американській в'язниці сидить людина. Ні, він нікого не убив, не пограбував, нічого не вкрав. Так склалася доля. Ніколи він не подумував про злочин, працював чесно. Був учнем аптекаря, два роки провів в Техасі - краю ковбоїв і пригод, став тихим бухгалтером в маленькому банку. А одного разу в його касі не виявилося великої суми грошей. Кому доведеш свою невинність? Бухгалтер тікає. Чого тільки не довелося пережити за час мандрів по Центральній і Південній Америці!

                       Але там, удома, важко хворіла дружина. Там залишилася донька. І людина на ім'я Уільям Сідней Портер повернулася додому, щоб відразу відправитися у в'язницю.

У в'язниці завжди невесело, а перед Різдвяними святами і поготів. Скоро на вулицях заблищать ялинки, люди поспішатимуть з магазину в магазин, щоб купити різдвяні подарунки дітям. Потім, увечері, вони покладуть їх в приготований чобіток, а уранці дивуватимуться і ахатимуть разом з дітлахами: "Це Санта-Клаус приніс"!

                       Важко думати про це, знаючи, що удома дочка так і не дочекається подарунка. Встане уранці, загляне під ліжечко. У дружини не вистачить грошей навіть на скромну купівлю.

А у в'язниці хіба заробиш? Стоп!!! Грошей не пошлеш, але можна послати інше. Адже пробував же він писати оповідання! І непогано виходило!. А вже розповісти у нього є про що. "Так і зроблю, - вирішив Портер, - напишу оповідання, пошлю в журнал, а там будь що буде"!

                       Уільям Портер написав оповідання, підписався псевдонімом "О.Генри". Розповідь була надрукована, а на отримані гроші був куплений різдвяний подарунок для дочки.

І цей щасливий кінець був тільки початком, був народженням чудового письменника-гумориста О.Генри.

2.    Учні розповідають про О.Генрі.

1. Уільям Сідні Портер, американський письменник, народився 11 вересня 1862 року в штаті Північна Кароліна. Він автор більше 280 оповідань, новел, гуморесок. У 20-річному віці переїхав в Техас, змінив безліч професій, працював в національному банку, одночасно займаючись журналістикою.

                      Доля склалася важко: хворів на туберкульоз, був засуджений за розтрату у банку на 5 років. Втратив улюблену дружину.

                      У історію літератури Портер увійшов під псевдонімом О.Генри, як творець трагікомічних новел, пронизаних співчуттям до скривджених і знедолених.

2. У в'язниці Портер працював в лазареті і писав оповідання, підшукуючи собі псевдонім. Врешті-решт зупинив свій вибір на варіанті О. Генрі. Походження його не зовсім зрозуміле. Сам письменник стверджував в інтерв'ю, що ім'я Генрі узяте з колонки світських новин в газеті, а ініціал О. вибраний як найпростіша буква. За іншими даними, це ім'я відомого французького фармацевта.

3. Його оповідання пронизані добротою, гумором, оптимізмом і незмінно хорошим кінцем, чого не можна було сказати про ті життєві історії, які ставали прототипами його оповідань і новел.

                     О.Генри називають "запізнілим романтиком", "американським казкарем" ХХ століття. У своїх  оповіданнях  автор ніколи не позбавляє своїх героїв  законів етики, людяності і моралі, підкреслюючи, передусім, внутрішню цінність людини, добре серце, здатність до любові і співчуття.

                     Помер Портер в Нью-Йорку 5 червня 1910 року.

3. Вчитель. Захоплюючі і дотепні короткі оповідання О.Генрі. Він написав їх велику кількість. Малюючи реальні картини американського життя, він вражає читача надзвичайним поворотом подій: кінець цих оповідань настільки неочікуваний, що  ми, як  не намагаємося його передбачити, зазвичай у нас нічого не виходить.

А саме таким є новий для вас жанр – новела.

О. Генрі ввійшов в літературу як письменник-новеліст.

4. Теорія літератури.

Нове́ла (італ. novella, від лат. novellus — новітній) — невеликий за обсягом прозовий твір з динамічним сюжетом та несподіваним фіналом.

5. Вчитель. Оповідання О.Генрі привертають нашу увагу не лише витонченою вигадкою. У його творах - велика любов до простих людей Америки - фермерів, ковбоїв, клерків. До тих, кого називають "маленькими людьми" у світі, де править "великий бізнес".

 Тож сьогодні ми познайомимось із чудовою новелою О.Генрі «Вождь червоношкірих».

6. Вчитель (звертається до гостей)

·       Ю.В., Ви не читали твору, але знаєте вже його назву. Як ви думаєте, про що цей твір?

• Діти, а про що цей твір? Скажіть одним реченням.

7. Аналіз твору.

·       Від чийого імені ведеться оповідь в новелі? Чому автор робить оповідачем одного з «двох злодіїв» - Сема?

·       Де й коли відбуваються події, зображені в творі? (На Півдні США у штаті Алабама, в містечку Вершина.)

·       Чому «злодії» обрали саме Вершину місцем для виконання свого підступного плану? Чому вони вирішили підзаробити саме тут  на викраденні дітей? «Чадолюбство, казали ми, сильно розвинене у напівсільських місцевостях. І тому, та ще й з інших причин, викрадання краще було б здійснити саме тут, а не в радіусі дії газет, які розсилають усюди переодягнених своїх репортерів, створюючи непотрібний розголос. Ми знали, що Вершина не могла б послати в погоню за нами нічого страшнішого, ніж констеблів, можливо, кількох сентиментальних собак-шукачів і двох-трьох викривальних заміток у «Щотижневому бюджеті фермера».)

·       Навіщо Сему й Білу були потрібні гроші? Про які риси цих персонажів свідчить їхня ідея про викрадення дітей? (Відразу стає зрозумілим, що це безпринципні люди, які готові піддавати небезпеці життя дітей та вносити в родини страждання. Ця божевільна ідея є свідченням зіпсованості не тільки двох конкретних людей, а й усього суспільства, в якому гроші добуваються в будь-який спосіб.)

·       Чому «своєю жертвою» злодії обрали саме єдиного сина одного із видних городян Ебенезера Дорсета? Чому з хлопчиком знайомство читача здійснюється спочатку опосередковано? («Батько - людина солідна і скупа - полюбляв прострочені закладні, був ревним і чесним збирачем пожертвувань у церкві. Син - хлопчисько років десяти, з обличчям у ластовинні і волоссям такого кольору, як ото обкладинка журналу, що його купують у кіоску, поспішаючи до поїзда. Ми з Біллом сподівалися, що за викраденого синка нам пощастить витягти з Ебенезера дві тисячі доларів до останнього цента».

·       Чи була у «викрадачів» можливість одуматися і не скоювати злочин? (Так. Така можливість була, якби вони знали, кого «викрадають». Ще на початку твору, коли Сем і Білл тільки-но під’їхали до дому Дорсетів, Джонні «поцілив Біллу в самісіньке око куском цеглини». Вони побачили спочатку лише зовнішню оболонку хлопчиська, навіть не уявляючи, яким «диким котом» він є насправді.)

·       Яку гру придумав Джонні? Чому після цієї гри здоровило Білл був дуже занепокоєний?

8. Діалог з героєм твору.

Джонні. Це хто згадує про мене? А? Як ви сміли вимовити моє ім'я? Я - вождь червоношкірих! Любитель побитися і шпурнути камінням у вуличних кошенят! Одного разу мене викрали двоє блідолицих, але їм це просто так не пройшло! Хотіли викуп за мене  у татка вимагати, не вийшло: самі за мене заплатили! (Дістає з кишені штанів рогатку і цілиться)

Учитель:  Джоні, це ти? Ти  все такий же шибеник і хуліган?  Знаєш, ми з учнями прочитали історію про тебе. І ось сьогодні хочемо, щоб ти нам допоміг розібратися в деяких питаннях. Згоден з нами  співпрацювати?

Джонні. (здивовано оглядаючи аудиторію):  Я? Допомогти?  Потрібно подумати? (Почухує потилицю, хитро жмурячи праве око). Правда, я в школу ходити не люблю, але допомогти можу. Але не за просто так.

Вчитель. Добре, дружок!. Сідай зручніше і слухай те, про що ми говоритимемо. Отже, розробивши план викрадення хлопчика, Біл і Сем "одного разу увечері, після заходу сонця, відправилися до будинку старого Дорсета". Вони побачили Джоні, який був на вулиці  і кидав каменями в котеня, що сиділо на огорожі.

9. Виразне читання сцени викрадення Джонні.

Чоловіки не думали, що Джоні - шибеник і хуліган, тому вирішили " принадити" його пакетиком льодяників і поїздкою на шарабані. Та та ба!!! "Хлопченя це билося, як бурий ведмідь середньої ваги" Та ще "засвітив Білу в саме око уламком цеглини". Але все-таки викрадачі "запихнули його на дно шарабана і привезли в печеру".

10. Вчитель.   І ось з цієї миті починається таке, що, читаючи сторінки про покарання, які Джоні придумав викрадачам, ми помираємо із сміху!

Джонні Досерт з'являється перед нами дитиною, здатною на різного виду витівки. Він спокійно може " прирівняти" себе до дорослих, зробити з Біла коня розвідника, злякати   страшним криком, "визгом, яким верещать жінки, побачивши привида або гусінь". Але ми не засуджуємо його за це, а тільки "услід за автором" сміємося над вигадками героя.

- Який різновид комічного використовує автор, щоб ми сміялися?

Гумор – різновид комічного; весела, добродушна насмішка над кимось або чимось.

- З якими гумористичними творами ми вже знайомі?

 - А що це були за покарання? ( Зняття скальпа з Білла, спалювання на вогнищі Сема, гаряча картопля за комір Біла, метання спису)

Зачитайте, які жорстокі витівки хлопця ледве на привели Білла до божевілля?

11. Діалог з героєм.

Джонні. Та я усе це без наміру робив. Просто Білу потрібно було слухатися вождя червоношкірих і не порушувати закони індійців! Ось скажіть мені, чому ці здоровенні чоловіки не могли дати відповіді на мої питання? Скільки разів я намагався задати їх блідолицим! А вони…

Учитель: Джоні, а про що ти хотів запитати дорослих?

Вождь червоношкірих: Про багато що. Вітер чому дме? Чому у Хенка ніс такий червоний? А зірки гарячі? Бики ревуть або ні? А ліжка в печері є? Дюжина це скільки? Чому в дірках нічого немає? Чому трава зелена?

Учитель: Цікаві ти, Джонні, задаєш питання. І відповіді на них, безперечно, повинен отримувати.

12. Продовження бесіди.

·       А звідки міг знати Джонні про жорстоких білих завойовниках індійців? Хто міг йому розповісти про благородних розвідників, які

часто рятували «блідолицих» поселенців від індіанської помсти? Звідки він міг чути такі імена, як «мисливець Хенк» та «Зміїне Око»? (Це з романів Фенімора Купера)

·       Як називає Білл хлопчика? («бурий ведмідь середньої ваги», «ракета», «чортеня», «дикий кіт»…)

·       Як почуває себе Джонні у полоні? (у тексті)

·       Якою була реакція батьків Джонні та інших жителів Вершини на зникнення хлопчака? Як це характеризує жителів містечка? Чи вписувалася така байдужість  у плани викрадачів? («Я зійшов на вершину маленької гори і окинув поглядом місцевість довкола. З того боку, де місто, я сподівався побачити, як натовп дужих фермерів, озброєних косами та вилами, розшукує підлих викрадачів дітей. А натомість побачив мирний пейзаж, на якому вирізнявся тільки якийсь чоловік, що орав сивим мулом. Ніхто не обмацував баграми дно річки, не видно було і вершників, які роз'їжджали б туди й сюди, повідомляючи безутішних батьків, що досі нічого не знайдено. Сонний лісовий спокій наповнював ту частину Алабами, яка була перед моїми очима».) Порівняйте, як відреагували жителі Сент-Пітерсберга з повісті Марка Твена на зникнення Тома Сойєра та Джо Гарпера. Доведіть, що жителі Вершини ще більш черстві, ніж мешканці Сент-Пітерсберга.

·       Чому викрадачам не потрібно було переживати про те, що Джонні втече від них? Хто з персонажів твору по-справжньому є господарем становища? Аргументуйте прикладами з тексту.

·       Яку слабину «вождя червоношкірих» відкрив Сем? Чого найбільше боявся Джонні? («Якщо ти будеш погано поводитись… я тебе зараз же відішлю додому. Ну, слухатимешся чи ні?») Як ви думаєте, чому Білл не зміг так вплинути на Джонні?

·       Чому хлопчик не хоче повертатися у сім’ю? („Дома нема нічого веселого”. „Я дуже не люблю ходити до школи”. „Мені подобається жити в лісі”.)

·       Виразно прочитайте зміст листа до есквайра Ебенезера Дорсета, якого склали викрадачі. Як лист був доставлений Дорсету-старшому? Як, по-вашому, мав відреагувати батько викраденої дитини, отримавши таке повідомлення?

·       Який зміст, на вашу думку, вклав Сем у словосполучення «одчайдушні чоловіки», а який – Ебенезер Дорсет?

·       Чи є в тексті твору згадка про хуліганські витівки Джонні по відношенню до сусідів? (Про вчинки Джонні читач мусить здогадатися сам. О. Генрі допомагає цьому рядками з листа старого Дорсета: «Приходьте краще вночі, бо сусіди думають, що він пропав, і я не можу нести відповідальність за те, що вони зроблять з кожним, хто приведе Джонні додому»).

·       За якої умови Джонні погодився повернутися додому? (Хлопчисько є всього лиш дитиною, для якої гра є головним способом пізнання дійсності. Проблема в тому, як виявилося, що викрадачі приділяли йому більше уваги ніж власні батьки.  Джонні настільки вжився в гру, що від усього очікував тільки подальших пригод. «Щоб він пішов, ми наплели, що батько купив йому рушницю з срібною насічкою та мокасини і завтра ми разом поїдемо полювати на ведмедів».) Як змінилася поведінка хлопця, коли він зрозумів,що його ошукали?

13. Перегляд фіналу фільму.

·       Порівняйте фінал фільму і фінал твору О.Генрі.

·       Доведіть, що  дійсно фінал відповідає жанру новели і є несподіваним, виходячи з розвитку подій.

·       Доведіть, що цей твір – новела.

14. Метод «Мікрофон»

·       Чи побачили ви за гумором оповідання якісь серйозні проблеми?

1.    Дитяча жорстокість.

2.    Байдужість батьків і оточуючих до дитини.

3.    «Кіднепінг» - викрадення дитини.

Обговорюємо кожну проблему:

1)    Порівняйте розваги Джонні Дорсета з іграми Тома Сойєра та його друзів. У чому ви бачите спільне, у чому вони відмінні? Як ви думаєте, чому сирота Том Сойєр не став жорстоким маленьким монстром, а Джонні Дорсет, хоч і  має батьків, перетворився на маленьку моральну потвору? (Джонні – продукт байдужості з боку рідних та оточуючих. Відчуваючи брак уваги та поваги до себе, він став некерованим, жорстоким, злим. І це поки що дитина!)

2)    Доведіть, що за таких обставин, у яких живе Джонні Корсет, та формується його характер, він і не може бути іншим. Підтвердьте прикладами з тексту, як світ дорослих вплинув на дитину, сформувавши у неї спотворені уявлення про стосунки між людьми, про родинні почуття, гру, дружбу, ставлення до оточуючого світу.

Пофантазуйте: в кого би бавився хлопець, якби події відбувалися не в Америці, а в Україні?

              3) Перегляд трейлеру фільму «Вождь червонокожих».  Яка тут проблема? Як цей ролик співзвучний твору, який ми вивчаємо?

(«Ділові люди» намагалися заробити на викраденні дітей. Добре, що їхньою «жертвою» став саме Джонні. А якби перша спроба увінчалася успіхом, якби на місці Ебенезера Дорсета опинилися порядні й співчутливі люблячі батьки, то це перетворилося б на трагедію.)

Вчитель.  Так, ганебний вчинок – викрадення дитини з метою наживи – автор перетворює на сміх, при цьому використовуючи інтригу, в основі якої лежить гумористичний „ефект невідповідності” поведінки його героїв. Два зловмисники, які викрали хлопчика, не тільки не отримали викупу, але і вимушені були самі заплатити гроші батькові, щоб той забрав сина назад. Річ у тому, що хлопчисько поводиться природньо, не приймаючи ролі жертви. Він аніскільки не боявся викрадачів, і це збило їх з пантелику. Всупереч власній волі вони самі починають поводитися як нормальні люди: терплячи витівки маленького хулігана, викрадачі неспроможні застосувати до нього насильство. 

Висновок. Однак усе зображене є водночас і досить сумним: твір О.Генрі, з одного боку, пародіює таке жахливе явище, як тероризм, виставляючи у карикатурному світлі зловмисників, котрі після жахливого випадку надовго забудуть про свої грабіжницькі звичаї, а з іншого — примушує замислитися над причинами такого сумного явища та вчинками героїв.

15. Робота в групах.

1)    Поради Джонні (що треба йому зробити, щоб змінитися)

2)    Поради батькам Джонні (як треба виховувати сина)

3)    Правила поводження з незнайомими людьми.

III.  Підсумок уроку.

Вчитель. Летять роки, міняється світ, разом з ним змінюються і люди, але незмінним залишається інтерес до історії, культури, життя попередників, творців великих художніх творів, серед яких незгасаючою зіркою світиться ім'я О.Генри, - великого письменника і гуманіста, що вірив у світле майбутнє людства.

І я сподіваюсь, що у вас виникло бажання прочитати й інші новели О.Генрі.

IV. Рефлексія.

Мені хочеться почути, що ж ви винесли для себе з цього уроку. На «Рефлексивному екрані» написані речення, закінчіть їх.

·       Сьогодні я дізнався…

·       Було цікаво…

·       Було важко…

·       Тепер я знаю…

·       Тепер я можу…

·       Я відчув, що…

·       Мене здивувало, що…

·       Урок дав мені для життя…

·       Мені захотілося…

Вчитель.                       Збіг урок наш, як коротка мить.

(Дуже швидко час біжить)

Але попереду у нас багато кроків,

І цікавих, і важких уроків.

Оцінювання

Домашнє завдання. Підготувати біографію Д. Лондона, знайти цікаві факти з його біографії.